Mood Спосіб дієслова в англійській мові

WAR
Україна понад усе!

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Спосіб (Mood) – це особлива граматична категорія дієслів, що вказує на відношення мовця до певної дії чи стану або ж відношення дії (стану) до дійсності з погляду мовця і виражається певною формою дієслова.  

В сучасній англійській мові виділяють три основних способи дієслів: The Indicative Mood (дійсний спосіб), The Imperative Mood (наказовий спосіб або імператив) та The Subjunctive Mood (умовний спосіб). В даній статті будуть детально розглянуті так звані прямі способи дієслова: дійсний спосіб та наказовий спосіб.

Indicative Mood

Дійсний спосіб (The Indicative Mood) вказує на те, що мовець сприймає дію, виражену дієсловом, як реальний факт, що відноситься до минулого, теперішнього або майбутнього часу. В такому випадку дієслова використовуються в своїх звичайних формах в залежності від граматичного часу, стану, особи та числа підмета тощо.  

  • Charles is a student. – Чарльз - студент.
  • The water was contaminated with industrial waste. – Вода була забруднена промисловими відходами.
  • My friends won’t be playing football tomorrow at 10 a.m. – Мої друзі не будуть грати в футбол завтра о десятій ранку.

Дійсний спосіб також використовується для вираження реальної умови – такої умови, існування якої вважається дуже ймовірним або ж реальним.

  • If Kate is nice, she can get some candies. – Якщо Кейт буде гарною дівчинкою, вона може отримати цукерки.
  • If it’s too hot outside, we will stay at home. – Якщо на вулиці буде надто спекотно, ми залишимося вдома.
  • You will definitely be punished if you do this again. – Ти точно будеш покараний, якщо знову це зробиш.

Interrogative Mood

Іноді в англійській мові також окремо виділяють питальний спосіб (Interrogative Mood) – спосіб дієслова, що використовується для утворення питань. В англійській мові в залежності від типу питання питальне речення утворюється за допомогою необхідного порядку слів, а також певних питальних слів (в спеціальних питаннях) та допоміжних дієслів. 

  • Загальне питання (yes / no question)
  • Do you like ice-cream? – Тобі подобається морозиво?
  • Have Tom and Sean been living here since their childhood? – Том та Шон з дитинства живуть тут? 
  • Спеціальне питання (wh-question)
  • What are you doing right now? – Що ти зараз робиш?
  • Who called you last night? – Хто дзвонив тобі минулої ночі?
  • Розділове питання (tag question)
  • You are a student, aren’t you? – Ти - студент, чи не так?
  • Jack couldn’t do that, could he? – Джек не міг цього зробити, правда?
  • Альтернативне питання (alternative question)
  • Do you want tea or coffee? – Ти хочеш чай чи каву?
  • Are you a cat person or a dog person? – Ти любиш котів чи собак? (Ти - котолюб чи собачник?)
  • Заперечне питання (negative question)
  • Aren’t you coming? – Хіба ти не прийдеш?
  • Why did he not tell me? – Чому він не сказав мені?
  • Непряме питання (indirect question)
  • I don’t know where Jack is now. – Я не знаю, де зараз Джек.
  • He wondered whether it was possible to meet again. – Він цікавився, чи буде це можливим зустрітися завтра.

Imperative Mood

Наказовий спосіб (The Imperative Mood) виражає наказ, команду або ж прохання, а також дозвіл, заборону або ж пораду. В сучасній англійській мові наказовий спосіб виражається тільки одним шляхом – через форму інфінітиву смислового дієслова без частки to. В англійській мові імператив використовується по відношенню до другої особи (однини та множини), тому займенник you, як правило, не вживається. 

  • Get out of your car! – Вилазь з машини!
  • Please give me my glasses. – Будь ласка, подай мені мої окуляри.
  • Lily, be nice and don’t disturb your dad. – Лілі, будь гарною дівчинкою і не заважай своєму таткові.

Однак іноді займенник you може використовуватися в реченні для сильнішої емоційної виразності наказу або повчання.

  • I’ll go shopping and you stay here. – Я піду по магазинам, а ти залишайся тут.
  • You go to your room right now, young man! – Ти негайно ж підеш до своєї кімнати, молодий чоловіче! 

Заперечна форма наказового способу утворюється за допомогою допоміжного дієслова do (в формі don’t). Do використовується зі всіма дієсловами, навіть для дієслова to be. 

  • Don’t yell! I can hear you. – Не волай! Я тебе чую.
  • Please don’t touch this vase. – Будь ласка, не чіпайте цю вазу.
  • Don’t be shy! Make yourself at home. – Не соромся! Почувай себе як вдома.

В заперечних формах для емоційності висловлювання також може бути використаний займенник you. В сучасній англійській доволі часто вживаються імперативні речення, в яких you може ставитися після don’t.

  • You don’t do this! – Не смій робити цього!
  • Don’t you say it. – Не кажи цього. 
  • Don’t you even dare to talk to her again. – Навіть не намагайся ще хоч раз заговорити з нею.

Допоміжне дієслово do також використовується в стверджувальних імперативних реченнях перед формою смислового дієслова для сильнішої емоційної виразності прохання або пом'якшення наказу. 

  • Do be quiet! – Поводь себе тихо! (Тихіше!)
  • Do dance for me again. – Ну потанцюй для мене ще раз.

Let, let’s

В англійській мові наказовий спосіб (імператив) використовується в основному по відношенню до you (до другої особи). Тому для вираження наказу, дозволу по відношенню до he, she, it, they (до третьої особи) використовується дієслово to let (вживається на початку речення) та форма голого інфінітиву смислового дієслова (після прямого додатку him, her, it, them). Українською мовою такі речення часто перекладаються за допомогою слова «нехай».

  • Let Jack be quiet. – Нехай Джек поводить себе тихо.
  • Let the children go to bed right now. – Хай діти негайно ж підуть спати.
  • Let the dog sleep outside tonight. – Хай соба спить на вулиці сьогодні вночі.
  • Let there be no misunderstanding between us. – Нехай між нами не буде ніякого непорозуміння.

To let також використовується з першою особою для вираження пропозиції або спонукання до спільної дії. В такому випадку to let використовується в формі let’s (скорочення від let us в більш формальному мовленні).

  • Let’s get out of here! – Валимо звідси!
  • Let’s see where we can go tomorrow. – Давай подивимося, куди ми можемо сходити завтра.
  • Let’s be honest: I don’t like your painting. – Будемо відвертими: мені не подобається твоя картина. 

Let us в значенні спонукання до дії легко сплутати з формою імперативу let us («дай нам», «дозволь нам»). Саме тому для того, щоб уникнути неправильного трактування речення краще використовувати скорочену форму let’s для вираження пропозиції або запрошення до спільної дії.

  • Let’s go! – Ходімо! (скорочена форма)
  • Let us go! – Ходімо! (повна форма, формальне мовлення)
  • Let us go! – Відпусти нас! Дай нам піти! (форма імперативу для другої особи)

Заперечення з let’s може бути утвореним двома способами: за допомогою звороту don’t let’s або ж за допомогою форми let’s not (останній варіант зустрічається частіше). 

  • Let’s not be sad now! – Давай не будемо сумувати зараз!
  • Let’s not argue about that thing. – Давай не будемо сперечатися через цю справу.
  • Don’t let’s be angry on children. – Давай не будемо сердитися на дітей.
  • Don’t let’s argue about that thing. – Давай не будемо сперечатися через цю справу.